Під час святкування 75-ї річниці 184 гв. ВБАП дехто з присутніх згадував генерал-майора Михайла Михайловича Башкірова, який одним з перших генералів в Україні не виконав наказу з Москви і не дозволив тим самим перегнати стратегічні бомбардувальники на авіабазу у Енгельс. І згадували в основному у тому контексті, що він є порушником присяги, "клятвоотступніком", зрадником і таке інше. Я особисто категорично проти такої оцінки.
Скажу відразу, що я не є фахівцем у військовій справі. Я буду розглядати дії генерал-майора з точки зору звичайної людини, яка не переймається такими поняттями як патріотизм, націоналізм, і подібними, а просто живе у своїй країні.
Отже, початок 90-х років. 8 грудня 1991 року голови республік-першозасновників СРСР — Росії, України та Білорусі — Борис Єльцин, Леонід Кравчук і Станіслав Шушкевич у держрезиденції «Віскулі» в Біловезькій пущі підписали угоди, згідно з якими Радянський Союз припинив існування як суб'єкт міжнародного права. Водночас ці держави підписали угоду про створення міждержавного об'єднання — Співдружності Незалежних Держав (або СНД), до якої увійшли 9 колишніх республік СРСР (крім трьох прибалтійських), яка мала стати базисом для цивілізованого «розлучення» новостворених країн та запобігання міжнаціональних конфліктів.
СРСР перестав існувати. Утворилася СНГ. Держави, що створили цю співдружність - незалежні, тобто, абсолютно самодостатні і рівні у правах. При розподілі власності колишнього СРСР був застосований так званий "нульовий варіант" - кожній державі залишалось те, що було на момент підписання Біловезької угоди. Військові - не виняток!
Говорить Михайло Башкіров:
- У січні 1992 року на всеармійській нараді, яку проводив Президент Леонід Кравчук, було оголошено, що всі військові формування, що знаходяться на території України, є українськими. Але в той момент ще ніхто не задавався питанням, що робити з флотом і ядерною зброєю. Я саме представляв інтереси стратегічної дивізії, на озброєнні якої були знамениті бомбардувальники Ту-95, а на озброєнні сусідної дивізії були Ту-160, гордість нації.
Отже маємо державу Україна, Президент якої констатував і узаконив стан справ - всі військові формування, що знаходяться на території України, є українськими.
Що робити у цій ситуації військовим? СРСР, якому вони присягали, пішов у історію, його нема. Українську присягу вони не приймали. Тобто, фактично утворилась ситуація, коли прийнята колись присяга вже не дійсна, а нової ще не прийнято.
Розповідає Михайло Башкіров:
- У лютому 1992 року я отримав наказ міністра оборони СНД Шапошникова забезпечити переліт стратегічних бомбардувальників на базу в Енгельс. На свій страх і ризик я не виконав цей наказ. Відразу ж з Москви приїхала ціла команда разом з представниками трьох каналів російського телебачення. Мене довго лаяли. Але жодного представника Міністерства оборони України на цьому збіговиську не було.
Ми тоді не віддали наші ракетоносці. Після того як московські візитери і тодішньому міністрові оборони Костянтину Морозову, і мені віддали наказ відправити до Росії стратегічні літаки, ми викотили бронетранспортери на смугу і не дали їм злетіти.
Михайло Башкіров - генерал-майор авіації в запасі, військовий льотчик першого класу.
Ось тут і починається тикання пальцями у генерала Башкірова, мовляв, він не виконав наказу! Але! «Росія» - не означає, що це автоматично «СРСР», це тільки росіяни у це свято вірять! Башкіров не присягався на вірність Росії. Він присягався СРСР. І ще - покажіть мені на глобусі пальцем те місце, де є хоч одна людина, яка складала присягу на вірність СНГ??? Таких людей немає в принципі!
Іншими словами - хто такий був на той момент для Башкірова міністр оборони СНД Шапошников? Звичайний громадянин з-за кордону. Одним словом - ніхто! Яке він мав право віддавати накази?
Башкіров не мав ніяких обов’язків і перед Україною, бо не складав їй присягу. Але він пам’ятав, що Україна і Росія - рівноправні. А йому в Україні хто-зна хто з-за кордону наказує ганебно вкрасти для Росії те, що їй вже не належить! Хай як там це не називати - виконати наказ, чи перевести військове формування... фактично це - кримінальна крадіжка! Ми пам’ятаємо, що тоді були випадки, коли льотчики самостійно переганяли винищувачі на територію Росії, був фактично вкрадений з Севастополя авіаносець "Адмірал Кузнєцов". Для Росії це, звісно, герої, а для України - звичайні кримінальники, які вкрали військову техніку! Та ми також дуже добре пам’ятаємо - те, що для всього світу зветься загарбницька війна, для Росії - "прінуждєніє к міру".
Отже, залишатись у історії генералом-викрадачем - справа втрати честі. Треба завжди лишатись людиною в першу чергу. Враховуючи нові обставини, що склалися, треба приймати нову присягу. Що й було зроблено. У лютому 1992 року на заклик Михайла Башкірова особовий склад стратегічної авіаційної дивізії, яку він очолював, майже у повному складі прийняв присягу на вірність українському народу. Так Башкіров під час розпаду Радянського Союзу зберіг в Україні всі дивізії дальньої авіації, що базуються на її території, і ядерну авіаційну зброю. Згодом на базі 106 дивізії, яку тоді очолював Михайло Башкіров, було створено управління дальньої авіації: сформовано 8 полків, 69 частин забезпечення та приведені до присяги на вірність Україні 17 тисяч військовослужбовців.
На запитання, чому він так зробив, Башкіров в телеефірі відповів так:
- Неприродно звучить питання, що не виконав наказу ... Це було не невиконання наказу, а прийняття рішення, однією зі сторін якого була Україна. А обгрунтовувалося це тим, що Україна - така ж держава, як і Росія, яка має повне право розпоряджатися тим, що знаходиться на її території.
Те, що надалі бездарні політичні діячі розтринькали збережене для України Башкіровим, то вже не його провина.
Також гуляють версії про те, що Михайло Башкіров вирішив прийняти присягу на вірність Україні лише тому, що його викликали до Москви і готували там йому на руки кайданки за те, що він начебто використовував для своїх власних цілей транспортну авіацію дивізії. Якщо припустити, що це саме так і було, то чому ж тоді за таким "продажним" генералом пішли люди, які служили у тих авіачастинах, і присягнули на вірність Україні? Вони що - теж всі такі поголовно тупі і продажні?
Генерал-майор Михайло Башкіров:
- Сьогодні я хотів би зустрітися з першим Президентом і сказати йому: «У той момент, коли ви ділили одну ядерну кнопку, і весь світ стояв на вухах, у мене ядерних кнопок було більше, ніж у всіх разом узятих президентів». У нас залишалося тоді до 20% ядерного потенціалу СРСР. Тоді говорили про сухопутні і танкові війська, а у мене було два види ядерного озброєння. При цьому в дивізії чотири місяці не платили зарплату, нічим було оплачувати електроенергію та газ.
Але люди все одно прийняли присягу на вірність Україні! І не лише в дивізії, якою командував Башкіров, а й у полках в Прилуках, в Полтаві... Отже, версія про "шкурні інтереси" генерала однозначно не підтверджується!
