Прилучани та Україна проголосували ПРавильно!

20 листопада 2012 - Серафим Наждак
article75.jpg

Стосовно біг-бордів «Голосуй правильно» - станом на 30.10.12 вони ще прикрашали вулиці обласного центру. Очевидно, відмовили виборчі гальма, ніяк не зупиняться, трохи занесло в часі та просторі.

Про те, що вони повинні були зняті ще 27 жовтня, ми навіть не говоримо. Ми говоримо, що мер Прилук теж робив порушення закону і 27-го та 28-го жовтня, коли по траєкторії запускали сюжети по «ТБ Прилуки» про присвоєння Рудьковському звання Почесного громадянина міста Прилуки. Прилучанам нав’язувалася думка про нього як єдиного та достойного представляти нас у ВР. Проте його достойно «взула» більшість прилучан, як не старався його помічник Беркут. Ще перед виборами по місту йшли чутки про суму, за яку він продався Рудьковському – цифри називалися і 50 тисяч доларів і 2 млн. гривень, проте цього ніхто не бачив. Ми можемо помилятися в сумі хабара, але що факт підкупу мав місце – це точно, бо ми всі добре знаємо «вдачу» міського голови, він «любит деньги больше, чем надо». Прочитає він ці рядки і подумає, що ми не вгадали цифру і що не нам надано право рахувати чужі гроші, тобто його гроші. Проте це його гроші і його гріхи одночасно, хай свої гріхи рахує сам, він-бо набожна людина.

Напередодні виборів я не чула від жодного прилучанина, що він готовий голосувати за Рудьковського, несприйняття цього кандидата було тотально масовим явищем у нашому місті. То постає питання: а звідки ж взялися декілька тисяч голосів за Рудьковського? Виходить, що я спілкувалася не з тими людьми? Просто на фоні тотального несприйняття Рудьковського було і тотальне залякування виборців з числа бюджетників місцевою владою. Так, очільниця управління освіти залякувала вчителів масовим звільненням та скороченням, якщо проголосують не за Рудьковського, черга на працевлаштування велика, а самодурство самодурки не має меж. Проте з нею все зрозуміло, а ось страх бюджетників зовсім незрозумілий, їхній страх заважає зробити вибори чесними та прозорими, їхнім страхом живиться купка управлінських паразитів. Була б слушною порада для них не боятися, бо всіх не звільнять, і згуртуватися навколо свого простору, як це роблять бюджетники у всіх країнах. Невже вони і в 2015 році, на виборах президента, займуть знову позицію страху? Рабство завжди гальмувало прогрес розвитку, а духовне рабство – тим більше. А якщо прийняти закон про позбавлення права голосування всіх бюджетників? Вони образяться. А чому не ображаються, коли на них тиснуть з боку влади? Суспільству, яке прагне докорінних змін, таке їхнє «волевиявлення» стає тягарем і не відображає прагнення цього суспільства. Прагнення суспільства, як в дзеркалі, відображається «галочкою» у виборчому бюлетені.

Коли виборець залишається сам-на-сам у виборчій кабінці, він дає волю своїм почуттям: одні зі злістю, наперекір владі, що «набила голову» своїм кандидатом, ставлять відмітку аж папір тріскає; інші озираються, чи не бачить ніхто, або та камера, що нікому не потрібна, не підглядає за ними, але теж ставлять відмітку проти антивладного кандидата – що говорить про переборення власного страху; інші, які взяли гроші за свій голос, фотографують мобілкою свій бюлетень, щоб підтвердити «хазяїну», що недарма взяв гроші; є такі, що зі злості на якогось кандидата замість «галочки» розписують весь бюлетень нецензурщиною, наївно думаючи, що той, кому вона адресована все це прочитає, та й бюлетень вже зіпсований. Такі речі варто доносити відкрито і особисто, толку буде більше, але все це особисте «волевиявлення» кожного виборця і їх право.

Дуже цікавим виявився феномен Лабазова, за якого проголосувало 9 тисяч прилучан, а за провладного Рудьковського в три рази менше. Суть їх обох однакова, про що я неодноразово говорила: не поважають їх у Прилуках, занадто багато темних плям та брехні навколо їх персон, але люди обирали «з двох зол – найменше зло». Невтішне порівняння, але бренд «Батьківщини» - потужний бренд, під яким любий кандидат мав би шанс, навіть такий як Лабазов. Тому говорити, що він переміг Рудьковського у Прилуках не зовсім коректно, це ВО «Батьківщина» перемогла Рудьковського! Він не приклав ніяких зусиль для своєї «перемоги», спромігся на один номер своєї реанімованої газети «Закат над Сіверщиною» з плагіатним матеріалом про Рудьковського! А де літературний матеріал, стиль журналіста, авторство редактора? Здувся непомітно, пам’ятають вже тільки прізвище, а справи його вже й забули, але прилучани пам’ятають цього давнього друга Рудьковського.

По всій Україні був сильно відчутний соціальний запит на протест, протест проти невиконаних обіцянок, низького рівня життя, проти корупції та приниження кожного українця з боку влади. Голосували вже ідейно і на противагу провладній партії разом з її союзником – комуністами. А результати «за» комуністів є свідченням того, як ще багато в Україні обдурених та наївних людей. ПР + КПУ = два чоботи однієї пари. Перші засідання ВР підтвердять цю істину, а велика підтримка комуністів – це скоріш за все незадоволення виборців партією регіонів як провладною. Голосували за КПУ в основному люди похилого віку, яких нам шкода - вони втрачають останні сподівання в особі комуністів. А ми вже втратили покоління, яке голосує за ті часи, коли була ковбаса по 3 рублі 60 копійок. Через 5 років такого показника у комуністів вже не буде, це був останній ліміт довіри до них з боку обдурених людей. Самі ці люди вже підтверджують істину, що поки не вимре покоління людей, які пам’ятають війну і післявоєнні роки ударних п’ятирічок – нічого не зміниться в Україні. Страшна істина, яка підтверджує біблійну істину – треба було Мойсею водити свій народ 40 років по пустелі, аби той став дійсно народом, який забув про своє минуле рабство. Нам залишилося ще 19 років ходити по пустелі, але де ж наш український Мойсей? Водять український народ не ті, що треба, і не там, де треба, але ми народ терплячий і свого дочекаємося.

За час виборів 2012 року впало багато сподівань та надій, багато партій та лідерів будуть покладені на історичні полиці. Королевська буде брати реванш на президентських виборах, Народний Рух займе достойне місце в історії, але вже без сучасних лідерів. Залишився від Руху тільки один Борис Тарасюк з печаткою, обласний Рух Лабазов прикрив ще 7 років тому. Зникнуть супутникові партії від ПР, на світ Божий із болота їх витягнуть в 2015 році коли будуть президентські вибори і знову вони будуть виконувати свою «підривну» роботу. Невідома доля і УНП Костенка, а тим більше невідома доля «Нашої України», яка потужно увірвалася у виборчі перегони, але в самому їх кінці «здулася» і залишила своїх людей напризволяще.

Проте своїх людей у неї вже і не було, вони перебігли до інших партій шукати іншої долі. «Нашу Україну» використали всі пристосуванці, вони отримали від неї депутатські мандати та посади, а коли її авторитет почав падати, вони спокійно споглядали за цим процесом і «нишпорили» вже по інших партіях. Де і з ким зараз В. Папазов, Л. Івченко, Л. Чернята, О. Нестеренко, депутати М. Кіреєв, О. Козік, В. Лабазов і т.д.? Коли почалися вибори не можна було нікого знайти щоб очолили штаб «Нашої України», ця робота була ввірена автору цієї статті, яка повинна була «зачищати» весь негатив щодо цієї партії, залишений цією командою. Були часи, коли ця команд