Британський фізик-теоретик та лавреат Нобелівської премії Пітер Гіґґз помер на 95-му році життя. Він винайшов нову частинку – бозон Гіґґза, яку в масовій культурі ще називають «частинкою Бога».
Про смерть науковця повідомив Единбурзький університет.
«Пітер Гіґґз був видатною особистістю – справді талановитим ученим, чиє бачення та уява збагатили наші знання про світ, який нас оточує. Його новаторська робота надихнула тисячі вчених, і його спадщина продовжуватиме надихати багатьох майбутніх поколінь», – зазначив директор і віцеканцлер Единбурзького університету, професор сер Пітер Метісон.
Пітер Гіґґз помер вдома після нетривалої хвороби 8 квітня у Шотландії.
Ґіґґс найбільше відомий своєю роботою у передбаченні мас субатомних частинок. У 1964-му 35-річний науковець передбачив існування нової елементарної частинки – так званого бозона, що несе силу, яка відповідає за надання маси іншим частинкам.
Але цю теорію змогли підтвердити лише через 50 років завдяки дослідженням на Великому адронному колайдері у центрі CERN поблизу Женеви.
За відкриття бозона науковцю дали Нобелівської премії з фізики у 2013 році разом з бельгійським фізиком та співавтором роботи Франсуа Енглером.
Бозон Гіґґза став наріжним каменем до наступних теорій, відомих як Стандартна модель. Вона містить знання про елементарні частинки та сили, за допомогою яких формувалась природа та Всесвіт, зазначає The New York Times.
Варто зауважити, що першу статтю Гіґґза відхилили. Тоді науковець переписав її та наголосив на тому, що та частинка існує.
На сім тижнів раніше схожу теорію створили Франсуа Енглер і Роберт Браут із Вільного університету Брюсселя. А після них – ще троє фізиків Том Кіббл з Імперського коледжу Лондона, Карл Хаген з Рочестерського університету та Джеральд Гуральник з Університету Брауна. Однак частку все одно назвали на честь Гіґґза. Та журналісти The New York Times зауважують, що науковець був скромним чоловіком, уникав слави й віддавав перевагу природі.
Він ігнорував технічний прогрес – не мав телевізора, не користувався електронною поштою чи мобільним телефоном. Протягом багатьох років він покладався на свого колегу Алана Вокера, професора фізики в Единбурзі, який займався написанням електронних листів та вів комунікацію замість фізика.
Хоча вчений не вважав себе вірянином, він не бачив суперечності між існуванням Бога-творця та відкриттям елементарної частинки, адже фізика - це доказова наука, а все, що стосується бога - то релігія: хочеш - вірь, хочеш - не вірь.
