Коли Буратіно витягнули з петлі, на якій його підвісили за ноги, щоб витрусити гроші, стан його здоров’я оцінювали «доктор Жаба», «доктор Сова» та Богомол. Жаба вирішила, що «пациент скорее жив, чем мёртв», Сова вирішила, що «пациент скорее мёртв, чем жив», ну а Богомол, він же «кузнечик», не дуже довго думав і вирішив, що «одно из двух: или жив, или умер». Після цього «фельдшерица Жаба» надулася бородавками, та «шлёпая животом», заскочила до підвалу, «знаменитый доктор Сова» залетіла на дах, Богомол прикинувся «сухим сучком» та вивалився з вікна, а Мальвіна бігала навколо Буратіно і не знала, як йому допомогти і чим лікувати. У випадку, про який піде мова далі, «сказка не ложь», а урок, котрого ніяк не засвоять ті, які не засвоїли і клятву Гіпократа.
10. 07. 2013 року старенька мати, стурбована станом здоров’я свого 53-річного сина, викликала швидку медичну допомогу. Стан його був критичним, сина вже брали судоми. Карета «швидкої» приїхала вчасно, нарікань у цьому питанні – ніяких. Бригада №3 швидкої допомоги складалася з трьох чоловік: лікар – Олексенко Н. Г., фельдшер – Тузенко В. Л. та практикантка. Зробили хворому ін’єкцію і, здавалося б, треба було пацієнта відвезти до лікарні, але лікар вирішила згадати фразу «доктора Сови» і безапеляційно заявила: "Він труп, навіщо його везти до лікарні?». Сова ще вагалася, що «скорее мёртв, чем жив», а прилуцька лікарка не піддавала сумніву стан хворого. Мати та сестра хворого – у розпачі, благають його забрати, але друга фраза лікаря їх добиває остаточно: «Заберемо, якщо надасте нам направлення до лікарні від дільничного лікаря».
Постає питання: «швидка» забирає хворого тільки тоді, як направить дільничний лікар? Що повинно трапитися з людиною, щоб «швидка» її забрала з дому без направлення? Мабуть, тільки смерть. «Бригада» сіла до карети «швидкої», подарованої лікарні братом помираючого хворого, та без докорів сумління покинула і хворого без свідомості, і його сім’ю у повному розпачі. «Злиняли» з місця події, «прикинувшись сухими сучками и шлёпая животом».
Родичі хворого відчайдушно шукали порятунку і знайшли його в районній лікарні. Приїхала районна карета «швидкої», і цього разу родичам хворого поталанило на небайдужих людей у білих халатах – фельдшер на ім’я Олександр (прізвище не встановили) перейнявся горем людей.
За той час, поки шукали допомоги, з хворим трапився ще один напад. Але коли районна «швидка» привезла хворого у приймальне відділення міської лікарні, родичі знову пережили стрес: «Він не наш, він тяжкий, і будете чекати, поки його візьмуть». Районний фельдшер не відступив і таки наполіг, і діждався, поки хворого відвезли до реанімації. Які «дбайливі» та вбивчі слова: «Він не наш» – просто і безапеляційно. А чий він, якщо міська «швидка» не забрала? Якщо «не ваш», то хворому треба померти? Але, наскільки відомо та встановлено світовою гуманною медпрактикою, будь-яка людина потребує медичної допомоги, не дивлячись на національність, колір шкіри та релігійні переконання. До речі, лікарка з бригади №3 кинула матері ще одну фразу: «Таких, як Ваш хворий, у нас половина міста». Уявляю, скільки прилучан ризикує померти від такої швидкої допомоги.
Хворий був влаштований тільки під вечір, а починалася вся ця історія з 9 години ранку. Без сумніву, якби рідні хворого звернулися за допомогою до своєї рідної людини, тієї людини, яка подарувала для прилучан 4 карети «швидкої», проблема була б вирішена набагато скоріше. Але, як сказав завідувач швидкої допомоги пан Талалай В. М.: «Вибачте, Юрію Вікторовичу, ми не знали, що це Ваш родич».
Згадайте, з чого починалася меценатська історія Юрія Коптєва? Правильно, з тих самих карет «швидкої», які не могли вчасно надати допомогу його батькові. Цих машин просто не було, а тепер вони є, але знову до цієї сім’ї повернулася проблема саме з цими каретами «швидкої»! Ситуація абсурду та неперевершеного цинізму. Цинізм у тому, як вибірково ставляться до людей, як цією фразою приголомшили мецената, котрий дарував машини для всіх прилучан, аби рятувати їхні життя, а не для окремих VIP-персон. Цинізм у тому, що життя простих прилучан нічого не варте, що треба благати у цих «бригад» права не вмерти. Цинізм у тому, що ти ще живий, а тебе вже вважають трупом. Цинізм у тому, а швидше щастя для хворого, якщо він не потрапляє до нашої лікарні на День медичного працівника.
Ця історія скінчилася без жертв, але нещодавно, на День медичного працівника, який буде чорним днем календаря для однієї сім’ї, померла молода ще людина, у якої був інфаркт. Святкування медиків не дало змоги поставити діагноз: лікували шлунок, навіть не здогадавшись зробити елементарну кардіограму. Рідні убиті горем, проте не бажають зв’язуватись із судами – ще ніхто не вигравав подібні справи. І де та медична реформа? Проте совість ще ніхто не реформував – вона або є, або її немає.
Згадалася ще одна казка Джанні Родарі – «Чіполіно», в якій багаті можновладці Мандарини, Лимони, Сеньйори-Помідори ввели податок на повітря для інших малозначущих овочів та фруктів. Тобто для бідних, які після цієї реформи намагалися глибоко не дихати: чим глибше дихаєш – тим більше повітря, а повітря грошей коштує. «Дихайте, дихайте, а тепер не дихайте, бо гроші у вас скінчилися». У цій історії, а точніше в прилуцькій бувальщині від медицини, відповідальність знову не буде мати прізвищ, бо якщо когось покарати, то визнати треба буде і свої помилки як керівника.
А що міський голова? А йому зараз не до цього, місто живе поки без нього, в чому ми пересвідчуємося щодня. Ми є свідками неповажного ставлення влади до людей, які намагаються зробити наше місто стандартизованим до Європи, а життя прилучан комфортним. Їх не цінують і не заохочують, а своїм хамським ставленням до всього, що вони зробили, показують свою зневагу до них, починаючи від бур’янів, що поросли по пояс по всіх скверах і парках із засохлими саджанцями, та закінчуючи «швидкою» медичною допомогою по-прилуцьки.
Ненадання медичної допомоги вважається злочином, спрямованим проти людини, а простіше пояснення такій бездіяльності – геноцид, слово, яке останнім часом дуже часто згадується у ЗМІ, бо геноцид – це не тільки вбивство живої істоти, це перш за все позбавлення людини їжі, води та медичної допомоги.
Поки готувалася стаття, по каналу ТВі (15 липня) пройшло повідомлення, що міліція порушила 45 справ проти лікарів. Очевидно, питання починає зрушуватись із місця, і чи потраплять до цього списку наші земляки у білих халатах – час покаже, проте в Прилуках більшість лікарів, які заслуговують на нашу повагу.
Бажаю міцного здоров’я. З повагою,
Ольга Костюк
