Владислав Кіча
Минулої суботи до мене зранку зателефонували декілька прилучан. Їхня стурбованість була викликана поверненням у Прилуки вірменської дорожньо-ремонтної бригади. Продовження епопеї закатування міських грошей в асфальт відбулося на шматку вулиці Котляревського. Усе, як і тоді: чайник зі смолою, квач для обмазування дірок, грязюка і вода в ямах. Дотошне по-східному дотримання технології. "Чому? Допоки? Скільки можна?!" – волали мої респонденти. Думайте самі, кому це вигідно і хто причетний до зиску.
Для ілюстрації подаю офіційну інформацію "За результатами проведеної перевірки", що була розміщена на сайті міста під рубрикою "Вісник місцевої влади": "У двадцять третьому номері газети "Град Прилуки" за 06 червня поточного року була надрукована стаття "Крадуть безбожно" з підзаголовком "ПП "Артміко". Ложимо на совість!", у якій автор статті Владислав Кіча писав про невідповідність зазначеного в актах (563 кв.м) та фактичного об’єму виконаних робіт по ремонту дорожнього покриття по вул. Незалежності від цигаркового кіоску до кафе "Явір". У статті зазначено, що автор (цитую дослівно) "особисто пройшовся по вказаному відрізку дороги і не зміг нарахувати й сотні метрів квадратних!", тому й звернувся до правоохоронних органів з проханням здійснити відповідну перевірку. Правоохоронні органи відреагували на звернення Владислава Кічі й провели перевірку, після чого на адресу міського голови Юрія Беркута надійшло повідомлення за підписом Прилуцького міжрайонного прокурора старшого радника юстиції Олександра Бондаренка.
Цитуємо текст повідомлення: «Повідомляю, що згідно довідки про проведені заміри об’ємів та якості виконаних робіт по улаштуванню дорожнього покриття в м. Прилуки, які проводились за участю головного спеціаліста відділу комунального господарства управління житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради Шумського Олександра Миколайовича, головного інженера ПП "Артміко" Міщенка Станіслава Миколайовича, майстра філії "Прилуцької дорожньо-експлуатаційної дільниці ДП "Чернігівський облавтодор" Галича Олексія Васильовича в період з 14 по 15 червня 2012 року встановлено, що по вул. Незалежності м. Прилуки обсяг фактично виконаних робіт по улаштуванню дорожнього покриття в м. Прилуки, що проводилось в 2012 році, складає 624,82 м2».
Отже, як бачимо, після проведення замірів з‘ясувалося, що об‘єм виконаних робіт по ремонту дорожнього покриття по вул. Незалежності складає 624,8 кв.м, навіть більше, ніж зазначено в актах – 563 кв.м, а не близько ста квадратів, як це було написано в газеті "Град Прилуки"». Браво! Нічого не скажеш. Після такого плювка в обличчя потрібен час, щоб оговтатися.
Від себе зазначу, що перевірка якості укладеного дорожнього покриття у візуальний спосіб не робиться. Для цього необхідно відібрати контрольний зразок і випробовувати його в лабораторних умовах. Ну звідки знати про це Прилуцькому прокурору! А те, що кількість ляпух по вулиці Незалежності в напрямку "табачки" не натягувала за своєю площею сотні метрів квадратних, так це бачив не тільки я особисто, а тисячі прилучан. Як у тому фільмі: «Бачиш сусліка? Ні. І я теж, а він є». Чого базікати, коли є офіційна точка зору органу, який повинен контролювати дотримання законності, що компанія «АРТМІКО» робить усе за технологією і без приписок?
Ще один посил для роздумів. Пам’ятаєте репортажі комунально-правдивого прилуцького телебачення про гігантські звершення у капітальному ремонті вулиці Шмідта? Пам’ятаєте, хто пританцьовував на камеру під ритмічне урчання вірменської техніки? Правильно, наш провідний кандидат у депутати пан Рудьковський. А хто привів Артура Симоняна (директора ПП «АРТМІКО») у Прилуки? Правильно, наш кандидат пан Рудьковський. Хто не вірить, поїдьте і спитайте у Бикові, малій батьківщині Рудьковського, хто товкся на дорогах. Хто неформально йде в депутати від діючої влади (офіційну партійну приналежність у розрахунок не беремо)? Правильно, наш Рудьковський. Так скажіть, шановні прилучани, до якого губернатора, прокурора, КРУ, СБУ чи мера можна достукатися, щоб зупинити мільйонне вірменське блюзнірство на прилуцьких дорогах? Правильна відповідь: ні до кого. Що робити? Чекати і визначатися у своєму виборі. Пам’ятаєте, як у поета: «Пустым обещаньям и сказкам не верьте. И Спас не спасет от тюрьмы да сумы». Соціалістичних казочок ми колись наслухалися. Проковтнули, що тепер очі вилазять, бо покарані за вибір. Тепер нас у Бога вчать вірити, немов язичників диких до християнства навертають і рапортують про звершення у монологах «Запитай у влади» з ілюстраціями публічного чолобиття. Але Спас не врятує, хоч свічку в мерському кабінеті на столі запали. Чим більше зовнішнього лоску, тим менше внутрішнього світла. А найтемніше місце якраз і знаходиться під свічкою.
І наостанок. Підсумовуючи все і всіх: дороги, вірмени, Рудьковські, мери й плакати з хрестами. Хто в цьому винен? Винні ми самі, і тільки ми... Коли вони повернуться знову, давайте нікому не будемо ставити риторичних питань.
http://gradpryluky.info
