Майже 20 років - з 1975 року і до 1993 року, коли запрацював перший телескоп обсерваторії Кека, - Радянський Союз володів найбільшим у світі оптичним телескопом. Або БТА.
Діаметр головного дзеркала Великого Телескопа Альт-Азимутального, що розміщується на горі Пастухова, розташованій на Кавказі, між Чорним і Каспійським морями, становить 238 дюймів (6,05 метра). Рішення створити БТА було ухвалено 1960 року. Він обігнав за розміром встановлений на горі Паломар 200-дюймовий Телескоп Гейла і дав радянським астрономам серйозний привід для хвастощів.
Однак, незважаючи на найбільше у світі дзеркало, найкращим цей телескоп ніколи не був. По-перше, гора Пастухова сумно відома поганою атмосферною прозорістю, сильними вітрами і мінливою погодою. Крім того, величезний купол лабораторії, висотою 58 метрів, надмірно великий. Його сталь і бетон унеможливлюють підтримання всередині тієї ж температури, що й зовні, і це додатково погіршує оптичні характеристики. Хоча в інших обсерваторіях спостереження з роздільною здатністю менше кутової секунди є досить звичайними, астроном, який використовує БТА, у найкращому разі отримає роздільну здатність у дві кутові секунди. Це робить великий телескоп недоречним для завдань отримання зображень, хоча його гігантська світлозбірна здатність виявилася дуже корисною для спектроскопії слабких космічних об'єктів.
Усі ці проблеми були б терпимими, якби не якість оптики телескопа, яка від самого початку була невисокою. Перша спроба виготовити дзеркало виявилася невдалою. Оптики підмосковного Литкаринського заводу оптичного скла не мали серйозного досвіду роботи з такими великими дзеркалами і занадто швидко її охолодили. У результаті в ній виникли тріщинки і бульбашки, які зробили її марною і в кінці кінців вона взагалі репнула.
З другою заготовкою справи йшли краще, але теж не ідеально. Коли її було встановлено, з'ясувалося, що у неї є низка серйозних недоліків. Співробітникам обсерваторії навіть довелося блокувати частину оптичного шляху чорною тканиною. Нарешті, 1978 року на телескоп встановили третє дзеркало - без тріщин і з поверхнею кращої якості.
Однак на цьому проблеми з оптикою у БТА не закінчилися. За словами Олексія Моїсеєва, астронома Спеціальної астрофізичної обсерваторії (САО) Російської академії наук, що керує телескопом, поверхня головного дзеркала поступово пошкоджувалася від багаторазового миття лужними розчинами перед перепокриттям алюмінієм. "Нанести новий відбивний шар, не поліруючи дзеркало заново, буде неможливо", - пояснює Моїсеєв. Однак нове полірування означало б простій у роботі шестиметрового телескопа, графік спостережень якого і так перевантажений.
І тут ми стикаємося з неефективним використанням в СРСР наявного унікального обладнання! У 1960-х роках зібралися з силами всього СРСР, виготовили інструмент, найкращий у світі на той момент, який не має аналогів. Але ось для встановлення цього телескопа місце було обрано з політичних міркувань - неодмінно в росії, хоча в СРСР були місця з відмінною астрономічною погодою, але вони були в Середній Азії. У результаті справді унікальний інструмент, що не має досі аналогів (більшого монолітного дзеркала немає ніде у світі й зараз!) поставили в дуже середні умови, через які його унікальність було втрачено! За сукупністю причин БТА дозволяє отримувати зображення з роздільною здатністю 1,5 кутових секунди лише протягом 10% часу. Для порівняння можна вказати, що на телескопах обсерваторії Кека удвічі більша роздільна здатність є звичайною.
У сучасній росії головне дзеркало, звичайно ж, виправили. Кому цікаво, Інтернет вам на допомогу. Але погоду в горах Кавказу може виправити тільки господь бог!
Олександр Кашкін.
