Кожної осені та кожної весни я із внутрішнім сміхом спостерігаю одну й ту саму річ - ІМІТАЦІЮ! Імітацію, за допомогою якої наша так звана «держава», тобто вся сукупність органів влади України, намагається нам, звичайним українцям, довести що вона, влада, краще за нас знає, як жити!
Та насправді вже не перше десятиліття я бачу, що це не так.
Ось зараз у нас весна. То що ж у нас не так із владою навесні?
Кожної осені та весни владні органи починають імітувати шалену активність у захисті екосистеми України. Чому ж імітувати? Ну самі посудіть...
Десь із середини 1970-х років минулого століття у нас розпочалася газифікація, зокрема, переведення жител людей на опалення газом. Це було як на ті часи досить дешево і вигідно як не подивись. Ну наприклад, якщо людина опалювала свою хату дровами, торфом, вугіллям чи відходами вугільної та нафтової промисловості - так званими брикетами, - то для цього треба було заздалегідь купити ці дрова, торф, вугілля чи брикети. А вони коштували недешево. Потім треба було привезти все те до двору, потім ту вантажівку розвантажити перед двором. За тим, якщо це дрова, ті дрова треба було попиляти ручною пилкою (електричних та бензинових пилок у ті часи у містах та селах просто не було), поколоти сокирою, поскладати та занести у сараї. Торф, вугілля та брикети теж треба було занести у сарай - для опалення печі воно повинне бути сухе. Потім, якщо треба протопити у хаті, треба було занести те паливо відром із сараю у хату, розтопити піч і постійно за нею наглядати, щоб вчасно підкинути паливо і щоб у хату не пішов чадний газ. Наступного дня треба було піч вичистити, жужелицю що не згоріла (вугільний перегар) відром винести просто на грунтову дорогу перед двором - таким чином укріплювалась частина вулиці, де їздили автомобілі. А дров'яний попіл виносився тим же відром на город, бо це - хороше добриво.
До того ж кожного року треба було чистити димоходи від сажі щоб не влаштувати пожежу!
Із появою газу все спростилося до смішного - просто запалив котел і маєш у хаті тепло. Ніякі труби не коптять небо, та й після нічого не треба чистити й виносити з хати, бо при згорянні газу утворюється водяна пара та вуглекислий газ.
Про ціну всього того я тут не буду згадувати, щоб не наганяти на людей сум.
Від звичайного пічного опалення з початком холодного сезону над містами й селами України стояв такий специфічний «зимовий дух» печей і диму від згорілих дров, торфу та вугілля.
З приходом «великої газифікації» той дух поступово зник - нічому було диміти.
Так було до тих пір, поки хитромудрі "дяді", яких ми сьогодні називаємо олігархами, не вирішили, що можна ж всенародне добро, тобто газ, який належить всьому народові України, а не тільки виключно олігархам, прибрати до липких рук!
І вони це зробили - газ став неймовірно дорого коштувати! Добувають його у нас практично під ногами, а платимо ми за нього чомусь так, начебто ми його придбали десь у Роттердамі - сумнозвісна схема збагачення «Ротердам +», тобто - ціна на біржі в Ротердамі ПЛЮС нібито доставка з Німеччини в Україну. (Правда з приходом "слуг народу" в Україні піднявся галас (по-сучасному - хайп) що ось-ось запровадять формулу «Ротердам -», але щось до діла не дійшло.) Хоча, якщо би була справедлива ціна, то вона би вираховувалась із суми всіх витрат на конкретній свердловині (а це постійно у режимі реального часу підраховує бухгалтерія будь-якого газовидобувного підприємства) плюс націнка рентабельності. Очевидно, що ця ціна була би в рази меншою - і відповідала би дійсності!
Отже... ціну на газ загнали за хмари. Українці почали міркувати, як же все ж таки отримати тепло у хатах? І їм ті ж самі підприємливі "дяді" підказали - твердопаливні котли! Правда ніхто не попередив, що із збільшенням попиту на тверде паливо, ціна на нього полізе теж за хмари! А підприємлива сволота почне вирізати «нічийні» лісосмуги на полях, які в основному складаються із акації. І то теж не додає екологічності у наше життя.
Люди поступово почали переходити на таке опалення - повертатися у 1970-ті роки! Але ціна на тверде паливо у 1970-ті роки не повернулася! То що ж робити, якщо ти вже встановив дома такий котел?! Як казав мій хороший товариш, він встановив такий котел, натомість отримав шалену ціну за дрова, яких треба на зиму дві вантажівки, потім ті кубометри дров порізати-поколоти, скласти у сарай, занести-винести...та ще й на додачу - куди дівати попіл із котла (бо ж дороги зараз здебільшого асфальтовані) та як чистити димохід!
А над містом знову з'явився той «зимовий дух», який мені особисто нагадав про дитинство.
Отже весь опалювальний сезон значна частина міста опалюється дровами, вугіллям, торфом та... куди правди діти - різним сміттям і відходами! А кожна піч має димаря. Поруч з деякими такими димарями пройти неможливо - смердить так, що сльози на очі навертаються! Цікаво - що вони там палять?!
Отже, із середини жовтня до середини квітня значна частина міста кожен день по декілька годин димить і смердить на всі боки! І нікого це не зачіпає! Ніяку комунальну варту чи поліцію, чи екологів.
Запам'ятаємо цю думку!
З приходом весни люди починають прибирати біля дворів і хат. І все, що згребли на вулиці та у городах палять, бо контейнери для сміття є далеко не у всіх закутках міста! Декілька днів над містом висить дим від спаленого сміття і торішнього листя.
І от саме у цей час влада починає свою щорічну ІМІТАЦІЮ турботи про чистоту природи і навколишнього середовища! Такі собі вгодовані хлопці, яких ми звемо поліцією або ж комунальною вартою (у різних містах по різному), ходять по дворах і хапають дідусів та бабусь за віники і граблі - НІЗЗЯ! Як це ви палите сміття й листя? Ви ж забруднюєте нашу атмосферу! При цьому вони можуть показово залити відром води вже напівзгорілу купу листя, а також у гіршому випадку - виписати штраф.
Запам'ятаємо й цей момент!
А тепер ось така думка. Порівняємо цілий сезон, коли півміста смачно димить і смердить трубами у холодне небо і декілька днів, коли люди згрібають на обійстях листя та сміття - яка із цих двох дій людини більш шкідлива для навколишнього середовища? Декілька днів диму від листя, чи декілька місяців диму від печей, де палиться що завгодно?
Ніхто не буде заперечувати, що й те й інше - шкідливе для екосистеми. Шкідливе, ще й як! Якби ж то ми мали можливість купити той газ і не чадіти трубами у небо півроку, а то й більше? Тоді і боротьба за «чисте повітря» восени і навесні була би логічною і не виглядала так смішно (хоча іноді - дуже сумно)!
Але... із бабусями та дідусями на городах вгодовані хлопці-поліцаї готові боротися, а от боротися із олігархами та навести лад у цінах на газ для всієї України, щоб вона змогла таки його сама ж у себе купувати - ніхто просто не хоче! Ні наші «слуги» - депутати, бо вони стоять на захисті інтересів олігархів, ні поліція, бо вона стоїть на захисті інтересів власних кишень. Про нашу «судову систему» я взагалі промовчу!
Отже і надалі ми будемо кожної осені та кожної весни спостерігати за ІМІТАЦІЄЮ бурхливої державної діяльності під виглядом турботи про захист екосистеми України.
Олександр Кашкін.
