Розкажу про свою ситуацію. Літо, спека, субота, ранок. Вночі перед ним помирає мій дядько. Раненько моя тітка, яка не знала про смерть, приходить до нього... Отже, горе, розпач, за що хапатись, що робить??? Стала ж питать, як же його забрать з моргу. І тут вияснилось, що всі співробітники, звичайно ж, вдома, бо ж вихідний день. І виходить, що забрать його можна буде тільки у понеділок ближче до вечора! Але тут підійшов чоловік, який за 20-30 хвилин все організував - і виписку з лікарні, і чим довезти небіжчика, і хлопців, які перенесли покійника на етаж, і це були не бухарі немиті, а відповідно вдягнуті молоді хлопці, і привіз міліціонера, який дав відповідну довідку, і з тіткою з’їздив, взяли довідку про смерть (хоча це був вихідний день!) Цей же чоловік вдягнув покійника, що, я вам скажу, зовсім непроста задача. А його поховальна команда, порадившись із тіткою, привезла труну, саме таку, як тітка і замовила! Він же привіз священника, і поки той відспівував, організував місце на кладовищі! І ці ж хлопці, які допомагали переносити покійника, вони ж на кладовищі закопували могилу. І ще раз повторюю - це все у вихідний день! Отже... якщо у вас не помирають родичі кожного місяця, то всі ці проблеми - не така проста штука як здається, особливо, коли людина від горя не знає куди себе діти... Звісно, той чоловік взяв за послуги чималенькі гроші, але все було зроблено дуже організовано і культурно! Я навіть подивувався - ось як у Прилуках можуть організувати поховання! І не подумайте, що я якійся родич власника сервісу поховання і тому рекламую цих хлопців. Аж ніяк! Але дійсно - все було, як то кажуть, на рівні! Згодом, коли вже пройшло досить часу, мої родичі сиділи на поминках, згадували... і всі погодились, що поховання було організовано чітко, організовано і культурно! Хоча і коштувало... але воно того варте! Навіть згодом тітка чудувалася - я даже не успела испугаться, а уже всё погребение прошло! Мой болел долго, я уже морально была готова к его смерти, но она всегда приходит неожиданно. И я растерялась, больше всего переживала - как же его хоронить, я же не местная, никого здесь не знаю, а вон оно как всё хорошо получилось!
Схоже на казку? Але ж це все - правда, да і до чого б мені тут когось "піарити"?! Але ж, якщо подія прошла саме так, то чого ж про неї не розповісти?!
